Суспільство — Черкаський край http://www.kray.ck.ua Thu, 21 Jun 2018 02:28:04 +0000 Joomla! 1.5 - Open Source Content Management uk-ua Найкраща оцінка дипломів — визнання професіоналами http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/osvita/item/19315-naykrascha-otsinka-diplomiv-—-viznannya-profesionalami http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/osvita/item/19315-naykrascha-otsinka-diplomiv-—-viznannya-profesionalami 12-13 травня в Черкаському політехнічному технікумі проведено попередній захист дипломних проектів з практичним застосуванням, де випускники продемонстрували високий рівень практичної підготовки з електротехнічних, електромеханічних спеціальностей головам і членам ДЕК.

Примітно, що серед екзаменаторів більшість — це провідні фахівці регіонального виробництва, які високо оцінили роботи студентів. Захід проходив у форматі завершальних науково-практичних конференцій, було також заслухано студентів 2-3 курсів, активних членів гуртків технічної творчості та визначено для них завдання з удосконалення навчально-матеріальної бази на наступний навчальний рік.
З результатами технічної творчості та виконання дипломних проектів у поточному році мають змогу ознайомитися слухачі підготовчих курсів, що розпочинають роботу, і їхні батьки. Наполеглива підготовка абітурієнтів дає змогу отримати можливість навчатися на місцях регіонального замовлення, обсяг якого завдяки зусиллям обласної влади буде визначено на рівні минулорічного держзамовлення.

 

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Освіта Wed, 20 Jun 2018 11:37:08 +0000
«Мегагромада — це не для нас» http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/aktualno/item/19313-megagromada-—-tse-ne-dlya-nas http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/aktualno/item/19313-megagromada-—-tse-ne-dlya-nas Децентралізація — процес незворотний. Попри те, що наразі очевидні приклади ефективної діяльності окремих ОТГ, у багатьох регіонах об’єднання відбувається все ще складно. У Червоній Слободі Черкаського району, приміром, за вичікування…

Особливістю децентралізації в Червоній Слободі стало територіальне наближення до обласного центру, — розповідає заступник сільського голови Вадим Синявський. — Окремі черкаські державні мужі аж надто прагнули приєднати Червону Слободу, Геронимівку, Хутори до міста, щоб утворити потужну черкаську громаду. Тому депутатами сільської ради прикладено максимум зусиль, щоб Червона Слобода не стала «непотрібним придатком» для інших громад. Рішенням Червонослобідської сільської ради №39-1 від 20 березня ц.р. надано згоду на добровільне об’єднання територіальних громад сіл Червона Слобода, Хутори, Вергуни, Нечаївка в Червонослобідську ОТГ з центром у нашому селі. А вже через місяць відбулося громадське обговорення проекту рішення щодо такого об’єднання та плану відповідних організаційних заходів. Після цього пакет документів подано до Черкаської ОДА, яка мала надати висновок щодо їх відповідності законодавству. Але тут чомусь висновок довго не народжувався: чи то заблукав у владних кабінетах, чи, можливо, так «було комусь треба».
— Звідки такі підозри?
— Почали народжуватися нові ідеї «прогресивних політиків», мовляв, навіщо вам така громада, — пояснює Вадим Анатолійович. — Вам, кажуть, треба створити мегагромаду. Як на мене, то спочатку потрібно прикласти максимум зусиль, щоб запрацювала та об’єднана територіальна громада, про яку йдеться.
У депутатів постало питання: «А кому потрібна така мегагромада?». Гадаємо, ці «прогресивні думки» можуть відвідувати зацікавлених осіб, діяльність яких може припинитися після завершення об’єднання територіальних громад Черкаського району і райдержадміністрації будуть ліквідовані. Висновок один — це, вочевидь, цікавить тих, хто не хоче втрачати керівне крісло, а прагне перенести його з райадміністрації до обраної мегагромади, що у майбутньому набере форми діючої РДА.
— Читачі інформують, що вже вимальовуються кандидати на посаду керівника майбутньої ОТГ: від чиновників до завгоспів.
— Так, об’єднавчий процес ще триває, а кандидати вже чекають виборів. Наш районний «герой» з’явиться, як тільки будуть оголошені вибори до Червонослобідської ОТГ. І все ж останнє слово за виборцями, його продемонструють результати волевиявлення.
А наразі можна лише дякувати виконувачці повноважень сільського голови Юлії Дубовик, однозначно налаштованій більшості депутатського корпусу сільради, представникам громадськості за результативні зусилля: 6 червня 2018 року розпорядженням Черкаської ОДА затверджено висновок щодо відповідності Конституції та законам України проекту прийнятого громадою рішення.
— Наскільки кардинально різняться настрої в громаді, чи багатьом хочеться, щоб бюджетоспроможне досі село стало частиною великого міста? — запитуємо у виконувачки обов’язків сільського голови Юлії Дубовик.
— На бурхливих багатолюдних зібраннях жителі Червоної Слободи висловлювали побоювання, що наше потужне село може повторити долю черкаської Дахнівки. Її перетворили в мікрорайон обласного центру, куди фінансування ледве доходить. Я теж у створенні мегагромади не бачу перспектив соціального розвитку нашої території. Адже чим більше сіл об’єднаються в одну громаду, тим гірше їх буде контролювати, а це підґрунтя для хаосу в управлінні, а отже, і розвитку ОТГ в цілому. Мегагромада — це не для нас, на цій позиції стоять депутати сільради, жителі села.
Нині ж надходження до сільської казни дозволяє вирішувати чимало проблем утримання і розвитку бюджетних закладів, у тому числі районного підпорядкування. На Черкаську центральну районну лікарню, що розташовується в селі, нещодавно спрямовано близько 200 тисяч гривень. Червонослобідській загальноосвітній школі №1 надана фінансова підтримка у розмірі 165 тисяч, школа №2 профінансована у розмірі 185 тисяч. На останній сесії 4 червня збільшено видатки для потреб дошкільних навчальних закладів у сумі 476 тисяч гривень.
Обрана громадою форма об’єднання розширить наші можливості. За попередніми підрахунками, після виборів бюджет громади зросте у чотири рази, тобто з 1,7 тисячі на одного жителя припадатиме до 6,5 тисячі гривень.

Розпитувала Тетяна КАЛИНОВСЬКА

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Актуально Wed, 20 Jun 2018 11:34:40 +0000
Профспілка держслужбовців — це єдність, захист, робота на результат http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/aktualno/item/19312-profspilka-derzhsluzhbovtsiv-—-tse-ednist-zahist-robota-na-rezultat http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/aktualno/item/19312-profspilka-derzhsluzhbovtsiv-—-tse-ednist-zahist-robota-na-rezultat 64 роки діє на Черкащині обласна організація профспілки працівників державних установ. Вона — ровесниця Черкаської області й разом із нею пройшла всі етапи соціально-економічних перетворень, успіхів і випробувань, незмінно відстоюючи…

Майже 30 років Черкаську обласну організацію профспілки працівників державних установ очолює заслужений працівник соціальної сфери України, член президії ЦК профспілки ПДУ Катерина Кучугурна. І весь цей час Черкаська обласна організація ППДУ незмінно залишається одним із лідерів у системі галузевої профспілки.
Підтвердженням цьому є активна позиція профспілки в усіх питаннях соціального захисту працівників держслужби та органів місцевого самоврядування, робота в цьому напрямку на результат обкому, його районних, міських, первинних профорганізацій, ведення активного соціального діалогу з владою та роботодавцями, в тому числі, й на основі укладених колдоговорів. До речі, у всеукраїнських конкурсах галузевої профспілки на кращий колективний договір первинні профспілкові структури Черкаської обласної організації працівників державних установ, як правило, посідають перші та призові місця. Цього року переможцями в своїх номінаціях стали КП «Управління по експлуатації Будинку рад і об’єктів обласної комунальної власності» та Свидівоцька сільська рада (Черкаський район). Друге місце посіла профспілкова організація Христинівської райдержадміністрації. На даний час у 99,6 відсотках первинних профспілкових організацій обласної профспілки укладено колективні договори. І це є одним із найвищих показників по Україні.
Галузева профспілка та її структури в регіонах добилися підвищення зарплат держслужбовцям, яка не переглядалася майже десять років. Сьогодні вони виступають за підвищення зарплат посадовцям органів місцевого самоврядування та перерахунок пенсій держслужбовцям, які вийшли на заслужений відпочинок до 2016-го року — до прийняття Закону України «Про державну службу» — і зараз отримують мізерні пенсії.
Добиватися результату можна тільки спільно, коли кожна первинка, райком і міськ­ком профспілки діють з повною віддачею, на високому професійному рівні. Про роботу виборних органів обласної організації профспілки по соціально-економічному і правовому захисту членів профспілки в умовах проведення структурних реформ в Україні йшла мова на ІV пленумі Черкаського обкому профспілки працівників державних установ, який відбувся днями під головуванням Катерини Кучугурної. З доповіддю на ньому виступив заступник голови обласної профспілки Василь Олійник.
Розмова була предметною й торкалася вона всіх сфер діяльності профспілки: укладення колективних договорів і дотримання їх положень роботодавцями, захисту трудових і соціальних прав членів профспілки, ефективності роботи громадських інспекторів праці та юридичних консультацій, підвищення фахового рівня профспілкового активу, мотивація членства в профспілці, створення первинних профспілкових організацій в об’єднаних територіальних громадах тощо. Пленум проаналізував виконання Програми дій Черкаської обласної організації профспілки працівників державних установ на 2016-2020 роки та визначив напрямки роботи на майбутнє.

Наталя Віргуш

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Актуально Wed, 20 Jun 2018 11:31:56 +0000
Державній службі України — 100 років http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/aktualno/item/19311-derzhavniy-sluzhbi-ukrayini-—-100-rokiv http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/aktualno/item/19311-derzhavniy-sluzhbi-ukrayini-—-100-rokiv Цей державно-правовий і соціально-політичний інститут для практичного виконання завдань і функцій держави було створено ще в 1918 році — за часів гетьмана Павла Скоропадського, коли формувалася незалежна Українська Держава. Тоді…

На рівні Ради міністрів Української Держави було прийнято також текст урочистої обітниці урядовців і суддів та присяги військових на вірність Українській Державі. І були в ній такі слова: «Обіцяю та заприсягаюсь бути завжди вірним Українській Державі, як своїй Батьківщині, охороняти інте­реси держави і всіма силами допомагати її славі та розквіту, не жалкуючи навіть і життя свого».

І ця присяга, яка давалася при прийнятті на державну службу урядовцями, не була символічною. Її порушення каралося за всіма нормами тодішніх законів. У свою чергу, законодавство забезпечувало правове регулювання відносин держави і посадовців державної служби, визначало соціальні аспекти його підтримки — оплату праці, пенсію, пільги тощо — відповідно до системи класів посад та рангів. Це стосувалося всіх від глави держави  до міністрів, керівників структур, рядових працівників.
Сто років тому було дано початок чітко сформованій системі державного управління, необхідного для безперебійного функціонування держави, розвитку її економіки, інфраструктури, соціальної сфери, дотримання прав і свобод громадян. І вимоги до держслужбовців, діяльність яких сьогодні підпорядкована Закону України «Про державну службу», залишаються незмінними. Це — професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі.

Редакція газети «Черкаський край» щиро вітає працівників державної служби області з історичним ювілеєм та професійним святом — Днем державної служби. Щастя, здоров’я, добробуту вам і вашим родинам, успішної праці на благо нашої держави та українського народу. Миру і процвітання Україні!

Наталя Віргуш

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Актуально Wed, 20 Jun 2018 11:29:51 +0000
Педагогічний спадок Олександра Захаренка — основа впровадження нової моделі розвитку української освіти http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/osvita/item/19310-pedagogichniy-spadok-oleksandra-zaharenka-—-osnova-vprovadzhennya-novoyi-modeli-rozvitku-ukrayinskoyi-osviti http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/osvita/item/19310-pedagogichniy-spadok-oleksandra-zaharenka-—-osnova-vprovadzhennya-novoyi-modeli-rozvitku-ukrayinskoyi-osviti Черкащина — батьківщина багатьох відомих особистостей. В освітній галузі — це Олександр Антонович Захаренко, педагог, творець авторської школи в селі Сахнівка Корсунь-Шевченківського району.

 

Правильні орієнтири
Новаторська педагогіка Олександра Захаренка має велике значення не лише для загальноосвітніх закладів. Його концепція виховання учнів через продуктивну фізичну працю стала близькою закладам професійно-технічної освіти. Адже вона відповідає сутності професійної підготовки й організації самого процесу навчання в професійній школі. Мають цінність для виховання майбутніх робітників й інші ідеї Олександра Захаренка, а саме: пріоритетність особистості дитини, тобто учень — на першому місці, а знання — на другому; реєстрація і оприлюднення всіх, навіть незначних, порушень навчально-виховного процесу учнями; розвиток учнів через їх масову участь у творчості; створення власними силами потужної навчально-матеріальної бази.
Коли школярі стають творцями матеріальних цінностей, це дає змогу прищепити їм практичні навички, життєво необхідні кожному. В світлі змін в освітянській політиці України такий підхід стає досить актуальним, оскільки можна формувати у школярів значущість виробника і виробництва як основи існування людини. Адже ця значущість в сучасній школі сьогодні, на жаль, майже втрачена.
До цього приклало руку і Міністерство освіти. Наприклад, 18-20 років тому до Черкаського професійного ліцею щорічно вступало на навчання 5-7 шкільних медалістів і відмінників. Через деякий час така тенденція звелася до мінімуму. На семінарі директорів черкаських шкіл, що проводився на базі нашого закладу, я звернувся до них із запитанням, чому випускники шкіл із високими балами в атестаті не воліють отримувати робітничу спеціальність? Один директор школи відповів, що це питання не до нас, а до вищого керівництва. Мовляв, якщо мій випускник-медаліст поступить до вас, а не до ВНЗ, я повинен подати керівництву письмове пояснення, чому так сталося. О.А.Захаренко називав це «перегинами освітніх реформ».
Аргументи Захаренка
Сьогодні результатом такої недалекозорої політики є вступ лише 14% випускників шкіл до професійних навчальних закладів, що в 2,5-3,5 раза менше, ніж у розвинених європейських країнах. Висновок однозначний: структура підготовки фахівців у системі освіти України потребує змін. Тому педагогічний спадок О.А.Захаренка є актуальним сьогодні не тільки на місцях, а й для «високих кабінетів», де формується освітянська політика.


Наведу деякі аргументи, які свідчать про значущість педагогічного спадку О.А.Захаренка.
Аргумент перший. О.А.Захаренко піднявся над існуючою педагогічною догмою про культ знань в школі й на перше місце поставив особистість дитини.
Аргумент другий. О.А.Захаренко піднявся ще над однією педагогічною установкою про те, що в школі дитина повинна отримувати знання, і поєднав навчання дітей із щоденною фізичною працею.
Аргумент третій. Формуючи особистість дитини через поєднання навчання із щоденною фізичною працею, О.А.Захаренко досяг неперевершених результатів у створенні навчально-матеріальної бази Сахнівської середньої школи: практично самотужки, силами педагогів, учнів, їхніх батьків, побудував триповерховий навчально-спортивний комплекс, в який, окрім навчальних приміщень, увійшли виробничі цехи, плавальний басейн, спортивний зал, музична школа, кімнати відпочинку для молодших школярів.
Аргумент четвертий. О.А.Захаренко зробив школу історико-культурним центром не тільки для школярів і педагогів, а й для всіх жителів Сахнівки. У збудованому шкільному музеї зібрано матеріали, документи про історію села, випускників школи за багато років, їх ратні й трудові звершення. Цікавлять жителів села різного віку побудовані й оснащені планетарій, обсерваторія, парк із фонтаном та інші історичні та культурні цінності.
Аргумент п’ятий. О.А.Захаренко, як ніхто інший, зміг забезпечити розвиток дітей через їхню масову участь у творчості. Так, наприклад, на щорічну виставку «Умілі руки, природа і фантазія» подавалось стільки експонатів, скільки учнів навчалося в школі. За кращі результати в творчій діяльності змагались як окремі учні, так і класи.


А як на практиці?
Мені пощастило неодноразово зустрічатись з Олександром Антоновичем, на власні очі бачити вражаючі досягнення колективу педагогів і учнів Сахнівської школи. Завжди із задоволенням слухав його виступи на педагогічних форумах і нарадах різних рівнів. Перш за все впадала в очі глибина і сміливість його мислення, системність і масштабність дій. Пропрацювавши більше 30 років керівником закладу профтехосвіти, не можу згадати більш значної постаті за підходами і результатами педагогічної діяльності в Україні часів незалежності.
Очоливши в 1986 році досить проблемне на той час ПТУ №17, я здійснював упорядкування й організацію контролю за навчально-виховним процесом, користуючись досвідом Сахнівської школи. Також взяв на озброєння ідею Олександра Захаренка щодо проведення загально-училищних, а пізніше — загальноліцейних батьківських зборів. Наслідувалася практика колективу Сахнівської школи у зміцненні навчально-матеріальної бази власними силами. Таким чином у ліцеї було створено два центри інноваційних технологій, побудовано три нові майстерні виробничого навчання, сім гаражних боксів, реконструювали і капітально відремонтували актову залу. Створено сім госпрозрахункових підрозділів із виготовлення продукції і надання послуг населенню, а це навіть у скрутні часи давало виробничі і фінансові можливості для розвит­ку навчального закладу.
Результатом таких зусиль колективу ліцею стало відкриття нових престижних професій із трьох напрямків підготовки кадрів — будівельного, комп’ютерного, автомобільного, щорічна підготовка 600-700 кваліфікованих робітників для економіки Черкащини. Відкриття нових професій, крім задоволення потреб роботодавців, теж давало поштовх для розвитку закладу. Наприклад, відкриття у 2005 році підготовки спеціалістів з євроремонту за технологіями німецького концерну «Хенкель» дозволило змінити зовнішній і внутрішній вигляд закладу.
Такі зусилля колективу ліцею створили позитивний імідж закладу і бажання молоді в ньому навчатися. Протягом тривалого періоду ліцей мав найбільший серед ПТНЗ області набір учнів і входив до 50 найпопулярніших закладів профтех­освіти України. На жаль, після його передачі на фінансування з бюджету міста Черкаси відбувається штучне обмеження набору і зменшення контингенту учнів ліцею. В умовах, коли лише 14% випускників шкіл України вступає сьогодні до закладів профтехосвіти, обме­жувати набір у ПТНЗ під будь-яким приводом — це пиляти гілку, на якій всі сидимо.
У заручниках конфлікту інтересів
Переважно в авторських школах створювались умови для саморозвитку учнів і це давало позитивні результати. Різниця лише в тому, що досвід авторських шкіл здебільшого не ставав державною політикою в освітянській галузі. Його вивчали, обговорювали, дехто виявляв ініціативу і намагався впровадити, але, як правило, все так і залишалося на рівні розмов.
Така ситуація спонукала нинішнього міністра освіти і науки України Л.М.Гриневич набратися мужності й оприлюднити невтішний висновок про погіршення конкурентоспроможності середньої освіти України і збереження тенденції до погіршення якості української освіти на всіх рівнях.
На мою думку, співвідношення підготовки фахівців у наших закладах освіти суперечить структурі економіки України, що потребує дві третини кваліфікованих робітників і третину інших фахівців. Але підготовка робітників не сягає й третини. В результаті, наприклад, у галузі будівництва працює більше половини самоучок, а величезні державні й людські гроші витрачаються марно на підготовку величезної кількості фахівців, яким апріорі немає роботи за фахом. Кроки влади за останні кілька років щодо профтехосвіти не витримують критики. Маю на увазі передачу ПТНЗ на фінансування з міських бюджетів, що штучно створило конфлікт інтересів між закладами профтех­освіти і міськими громадами обласних центрів, незрозумілий пріоритет фінансування середньої освіти в ПТНЗ, тобто підвищення зарплати тим, хто викладає загальноосвітні предмети і непідвищення тим, хто надає практичні професійні навички учням, невиправдане зволікання з прийняттям оновленого закону про професійну освіту.
Щодо нових підходів в освітянській політиці робляться певні кроки. Основою нової моделі освіти стає саморозвиток учнів, що відповідає сучасним світовим тенденціям. Традиційна педагогіка вимагала від учителя надавати знання учням, а також домогтися засвоєння і проконтролювати його. І це давало певний результат. Існуюча модель традиційної педагогіки не зобов’язувала вчителя проводити дослідження. Тому науково-методична робота педагога залежала від його власної позиції та ініціативи. Нова ж українська навчальна модель передбачає і педагогічну, і дослідницьку позиції. Але змінити діючу систему — це складне завдання й для педагогів, і для учнів.
Цей напрямок певною мірою співзвучний з тими кроками, які свого часу робив у Сахнівській школі Олександр Захаренко. Тому, ставши на шлях перетворень, у 2017-2018 навчальному році в ліцеї провели педчитання на тему «Спрямування творчого потенціалу педагога на створення психолого-педагогічних умов для саморозвитку учнів». Механізмом продукування необхідних змін у ліцеї стала творча група із впровадження інновацій у навчальний процес, що була створена рішенням педради ліцею. Кроком, який засвідчив адміністративну підтримку такого рішення педради, став відповідний наказ директора ліцею, яким мене було призначено керівником творчої групи.
Інновації — в роботу
Передбачається, розвиваючи наявний творчий потенціал педагогічних працівників, протягом кількох років нарощувати інновації з метою створення творчої атмосфери в колективі. Практична робота з впровадження інноваційних підходів у навчальний процес вже дає певні результати. Активізувалося проведення тижнів професій, предметних тижнів. Лише останнім часом учні ліцею стали переможцями двох обласних конкурсів професійної майстерності за спеціальностями «муляр» і «столяр будівельний» (переможців підготували майстри виробничого навчання В.А.Андронюк і А.М.Таран). Спортивна команда ліцею другий рік поспіль перемагає в обласному етапі всеукраїнських спортивних ігор «Козацька наснага» (це результат роботи керівника фізвиховання М.П.Літовченко).
Безумовно, авторська школа Олександра Захаренка випередила свій час. Останні десять років життя великий педагог працював уже в незалежній Україні. У 2001 році його було визнано кращим освітянином року і нагороджено громадською освітянською відзнакою — медаллю «Засвіти вогонь». Державних же нагород у незалежній Україні О.А.Захаренко не отримав. Можливо, це пов’язано з особливостями нагородження в нашій державі, що перетворилося у своєрідний бізнес. Сподіваюся, це буде зроблено, коли педагогіка Олександра Захаренка почне відігравати більш значну роль у державній освітянській політиці незалежної України. Що швидше його ідеї набудуть реального змісту, то більше шансів буде в України відбутися як європейська держава.

Юрій КУЛІШ,
методист державного навчального закладу «Черкаський професійний ліцей»

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Освіта Wed, 20 Jun 2018 11:25:17 +0000
Землі віджимають «під своїх»? У ЗМІ знову з’являються повідомлення про чергові випадки порушень прав фермерів — орендарів землі http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/aktualno/item/19308-zemli-vidzhimayut-pid-svoyih?-u-zmi-znovu-z’yavlyayutsya-povidomlennya-pro-chergovi-vipadki-porushen-prav-fermeriv-—-orendariv-zemli http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/aktualno/item/19308-zemli-vidzhimayut-pid-svoyih?-u-zmi-znovu-z’yavlyayutsya-povidomlennya-pro-chergovi-vipadki-porushen-prav-fermeriv-—-orendariv-zemli
Дуже дивні справи відбуваються навколо Черкаського обласного управління Держгеокадастру. Земельні аукціони проходять майже підпільно, фермери, які роками працювали на землях, лишаються «за бортом», а нікому не відомі новостворені фермерські господарства намагаються віджати під себе землі на Черкащині.
Спілкуючись із фермерами, ми почули чимало цікавих фактів, які свідчать про те, що у Держгеокадастрі працює особа, не зацікавлена в тому, аби ті фермерські господарства, які роками працюють на державній землі, й далі продовжували свою роботу. Тож ми підготували серію матеріалів про те, як Держгеокадастр крутить землями, як чорт ладаном.
У фермера Володимира Валентиновича Стрєльцова, який є керівником ДП «Грім», договір з Держгеокадастром на оренду 120 га землі, яку він обробляв у межах Паланоцької сільради Маньківського району, закінчився ще торік. Тож йому сказали подати заявку по новому, що він і зробив. Проте тричі з різних причин у її розгляді фермеру відмовляли. То треба було зробити оцінку землі, то її аналіз… Фермер зробив. Але коли востаннє подав заяву, у відповідь отримав повідомлення, що землю в оренду можна буде взяти лише через аукціон.
Незабаром Держгеокадастр виставив на аукціон чотири ділянки землі  — близько 70 га, на яких раніше й працював Володимир Стрєльцов. Фермер вирішив узяти в ньому участь. Та зненацька до нього приїхала перевірка на предмет того, використовує фермер землю, яку Держгеокадастр виставив на аукціон, чи ні. Але ж як він міг її не використовувати, якщо справно платив у бюджет гроші за землю ще за старим договором (нового ще не було ні з ким укладено, адже на той час аукціон не було проведено)? Фермера «ощасливили» штрафом. У надії в чесному «бою» на аукціоні отримати перемогу, Володимир Валентинович «проковтнув» цей штраф і почав разом зі своїми працівниками щоденно моніторити сайт Держгео­кадастру, де очікували оголошення про проведення торгів на вищеназвані ділянки землі. Однак повідомлення не публікували…
Згодом фермерові зателефонував голова Паланоцької сільської ради й розповів про те, що 11 травня за ці землі на рахунок сільради надійшли гроші. Як з’ясувалося, саме цього дня й був проведений аукціон, про який, окрім Держгеокадастру та його «дбайливого» керівництва, нікому й нічого не було відомо! Тобто на «веління» начальника головного управління Держгеокадастру в Черкаській області Ольги Залоги провели аукціон тихцем і, схоже, виключно «під когось».
Не зволікаючи, 16 травня Володимир Валентинович вирішив з’ясувати причини такої ситуації, а тому надіслав у Маньківський відділ Держгеокадастру запит, на який дали чітку відповідь, що для отримання інформації фермерові необхідно звернутися до головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, що і є організатором проведення земельних торгів.
На звернення фермера щодо незрозумілої ситуації з аукціоном начальник головного управління Держгеокадастру в Черкаській області. Ольга Залога відповідала, що аукціон проведено згідно з усіма вимогами законодавства, і що оголошення про проведення аукціону оприлюднено на офіційному сайті ще 6 квітня.
Виходить, цей фермер та інші мають проблеми із зором? Чи серйозні проблеми із чесністю таки є в керівника черкаського підрозділу Держгеокадастру Залоги?
Однак ця ситуація обурила не лише фермера, а й депутатів Маньківської районної ради, які написали звернення до Прем’єр-міністра України, голови Держгеокадастру, Генерального прокурора України, директора НАБУ, народного депутата та голови Черкаської ОДА щодо порушення порядку проведення земельного аукціону.
Не особливо сподіваючись на те, що влада таки зверне увагу на свавілля начальника головного управління Держгеокадастру в Черкаській області Ольги Залоги, фермер подав на цю структуру до суду, аби поновити договір оренди землі — на тих же умовах та на той же строк, який 23.11.2011 укладений між його дочірнім підприємством «Грім» та Маньківською районною державною адміністрацією. 25 червня о 14:30 в Господарському суді Черкаської області будемо очікувати на перше засідання.
Також Володимир Стрєльцов готує позовні документи, аби визнати неправомірним аукціон, таємно проведений Держгеокадастром.
А тим часом у фермера на тих землях підростають засіяні ним раніше рапс і пшениця — як йому бути? Збирати врожаї приїде новий господар? «Новим господарем», який виграв аукціон, стало ТОВ «Укр­агроінвест К», що перейменувалося та змінило власників якраз за вісім днів до проведення торгів https://opendatabot.com/c/41575988
Так, із ТЗОВ «Фавор Логістик» воно стало іменуватись ТОВ «Украгроінвест К». Напевно, виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування, яким займалось ТЗОВ «Фавор Логістик», стало вкрай неприбутковим, тож уже ТОВ «Украгроінвест К» перепрофілювалося на вирощування зернових і бобових, а також насіння олійних культур. Зрозуміло, що у нашій державі змінити КВЕДи не є проблемою, але чи буде з таких змін толк?

Олег БОЙКО,
інтернет-видання «Антикор»

Оригінали документів читайте тут: https://antikor.com.ua/articles/243587-zaloga_vidhimaje_zemli_pid_svojih

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Актуально Wed, 20 Jun 2018 09:48:58 +0000
«У Карпатах я народився, на Черкащині пригодився» http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/postati/item/19302-u-karpatah-ya-narodivsya-na-cherkaschini-prigodivsya http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/postati/item/19302-u-karpatah-ya-narodivsya-na-cherkaschini-prigodivsya З-поміж мистецьких достойників, нині сущих у Шевченковому краї, одне з найпочесніших місць належить Івану Васильовичу Фізеру. Наділений Богом і батьками вражаюче різнобічним талантом мистця, він створив гідний подиву творчий доробок…

Шляхдо мистецтва
Між закарпатськими Свалявою і Хустом серед казково гарних, вкритих ніжними смерічками й солідними буками гір, начебто загубилося крихітне сільце Лопушанка зі жменькою хиж. Утім, цьому поселенню випало бути вписаним у анали національного образо­творення, адже тут рідні пенати сучасного митця Івана Фізера. Він народжений 17 червня 1953 року й став первістком у багатодітній родині, де зростало п’ятеро дітей. Особливих статків у Фізерів не було, проте й не бідували: батько Василь Васильович, знаний лопушанський газда, заробляв на хліб насущний тяжкою працею лісоруба, а мати Марія Юріївна гнула спину на колективному полі. До речі, саме від своєї мами — вправної майстрині-вишивальниці — Іванко отримав перші в житті уроки краси. Закінчив місцеву початкову школу й подався до сусіднього села Дусино, аби продовжити навчання в тамтешній десятирічці. Чотири роки щоденно, у спеку й хуртовину, горами й лісами, «форсуючи» річку Дусинку, долав трикілометровий шлях до школи та у зворотному напрямі. Учився охоче, демонстрував неабиякі успіхи, а всі канікули проводив у лісі, допомагаючи батькові. Бути б йому простим лісорубом, продовжувати справу батька й діда та, дякувати Богу, талант майбутнього майстра заіскрився уже в шкільні роки. А виявив його перший учитель образотворчості І.І.Гучкович (пізніше — заслужений майстер народної творчості), який залучив Івана до занять у гуртку дереворізьблення, спонукав до набуття фахової художньої освіти.
Талановитий учень пристав на пропозицію улюбленого наставника й розпочав навчання в Ужгородському училищі декоративно-прикладного мистецтва. І тут Фізеру пощастило з учителями: він навчався образотворенню у легендарного В.І.Свиди — народного художника й Шевченківського лауреата. А ще брав уроки в фундатора закарпатської художньої школи, народного художника Ф.Ф.Манайла. Великі мистецькі достойники дали високу оцінку першим художнім пробам Івана і це окрилило юнака, сподвигло на вражаючу творчу самовіддачу. Він годинами пропадав у майстерні, намагаючись виконати рекомендації наставників та шукаючи власний шлях у мистецтві. Виконуючи військовий обов’язок, служив у ракетних військах. Довелося йому попрацювати й на Львівському заводі ВТО «Електрон» інженером з естетики.
Проте пріоритетом майбутній достойник вважав саме образотворення й ні на хвилю не збавляв обертів творчих пошуків та особистого самовдосконалення. Вступив до провідного мистецького вишу України — Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Тут він навчався у відомого скульптора І.В.Якуніна, яскравого представника львівської школи С.Г.Коропчака, а також глибокого мистецтвознавця, професора й Шевченківського лауреата В.А.Овсійчука, брав участь в організації художніх виставок. У числі небагатьох випускників Іван Васильович отримав диплом із відзнакою. А ще неабияк захопився фехтуванням на рапірах, став переможцем багатьох змагань і виконав норму кандидата в майстри спорту. З огляду на це та на його неабияку сценічну імпозантність (а він високий і кремезний брюнет), Фізера було запрошено дублером виконавця ролі головного героя в шалено популярному радянському фільмі «Д’Артаньян і три мушкетери».

У краї Шевченковому
Рік 1980 став знаковим не лише у творчій долі на той час молодого художника, а й у перебігу мистецьких подій у нашому краї. І.Фізер прибув на роботу до Черкас і відтак Шевченків край отримав майбутнього лідера образотворчості. Упродовж 16 років працював художником декоративно-прикладного мистецтва Черкаського художнього комбінату. Тут його побратимами по творчому цеху були Микола Теліженко, Віктор Крючков, Олександр Костогриз, Іван Лавріненко. Іван Васильович вражав усіх невгамовністю й творчою плодючістю, він щодень відточував майстерність, черпаючи зі скарбниці досвіду мистецьких корифеїв і своїх кумирів: українця А. Архипенка, румуна К.Бринкуша, француза А.Майоля. У 1986 р. закарпатець набув членство в Спілці художників, а переконливим свідченням його авторитету серед мистецького загалу стало обрання в 1996 р. відповідальним секретарем обласної організації спілки.
Свою багатогранну творчу працю успішно поєднував із викладанням на створеній у Черкаському національному університеті кафедрі образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва. Яких тільки навчальних курсів не довелося викладати Івану Васильовичу! Серед них — «Декоративно-прикладне мистецтво», «Малюнок», «Скульптура», «Кольорознавство». Студенти мають у його особі мудрого наставника і старшого друга, котрий щедро ділиться своїм даром Божим. Доцент І.Фізер написав і кілька навчально-методичних посібників, зокрема, «Колір в інтер’єрі житлових приміщень», «Українська витинанка», «Оптичне та механічне змішування».

Феномен Івана Фізера
Головною справою його вкрай насиченого життя залишається художня творчість. Відомий мистець уже встиг залишити надзвичайно потужний слід у сучасному образотворенні. Пензлю та різцю майстра належить понад тисяча творчих робіт: скульптур, картин, графіки; у його активі 17 персональних виставок. Не може не вражати багатогранність творчих уподобань і доробку митця, оповідь про це вартує окремої солідної книги.
Далеко не кожному щастить мати свій власний стиль образотворчості, Фізерові ж удалось його знайти. Коли запитують, який край рідніший — карпатський чи наддніпрянський, Іван Васильович відповідає образно: «У птаха — два рівноцінні крила, і для мене ці два куточки землі української однаково милі». І додає: «В Карпатах я народився, а на Черкащині пригодився!». Дійсно, оригінальність творчого почерку художника полягає насамперед у тому, що закарпатські народні образи апробовані ним на наддніпрянському ґрунті, а Україна постає в його творах всеосяжною у просторі й тривимірною в часі.
І.Фізер сказав своє вагоме слово насамперед у галузі художньої пластики. Ще з юних літ займається дереворізьбленням, у великій пошані в нього й кераміка з використанням шамотної глини, скульптурні композиції. Ці малі форми Фізерового образотворення вражають глибокою символікою й пластичною вишуканістю. Вже стали класикою його роботи «Господарі гір», «Хлібодари», «Двадцятий вік» (дерево), «Марія», «Вогонь Карпат» (шамот), «Портрет Данила Нарбута» (шамот, солі, дерево), «Ярило» (бронза).
Іван Фізер знаний в Україні й за її межами завдяки ще одному виду мистецтва — графіці, яка в його виконанні є такою ж самобутньою і цікавою. При цьому він послуговується не лишень традиційним для неї чорно-білим стилем, а й подає повноколірну гаму. У графічних роботах — мало не все багатоманіття життя: тут і постать лісоруба (рідне від батька й діда), і наш національний пророк Т.Шевченко, і дивовижної вроди дівчата, і розкішний Святвечір, і Покрова, з’єднаний в один образ козак Мамай і карпатський легінь, і «окарпачена» Маруся Чурай, а ще такий близький авторові типаж матері — справжньої української мадонни.
Усебічно обдарований, І.Фізер потужно заявив про себе й у малярстві. Полотна митця виділяються з-поміж інших експресивною технікою, яскравістю барв, виразним новаторством та тематичним різноманіттям. Вони сповнені ностальгійними почуттями за рідним карпатським краєм і водночас дихають синівською любов’ю до Наддніпрянщини з її казково гарними плесами, вербами, білосніжними хатинами («Осінь у Карпатах», «Хата в Медведівці», «Церква в Суботові» та ін.).
Порівняно нещодавно Майстер захопився сніцарством — сакральним дереворізбленням. Втіленням його творчого задуму й талановитих рук стали майстерно виконані іконостаси для Свято-Преобреженського собору в м.Біла Церква, храму Св. апостола Івана Богослова в м.Бровари, церкви Св. апостолів Петра і Павла в м.Чигирин, Свято-Іллінської церкви у с.Суботів. Ці унікальні роботи І.Фізера спонукають до роздумів про вічне, формують святість почуттів.
Іван Фізер є визнаним авторитетом і в монументальному мистецтві. Він став автором численних пам’ятників, що прикрашають вулиці, бульвари, парки і сквери обласного центру. Біля Національного університету височить пам’ятник патрону цього закладу Б.Хмельницькому, обабіч Троїцького собору — погруддя генерала Момота, у парку 700-річчя Черкас — монумент прикордонникам усіх часів, перед будівлею технологічного університету — пам’ятник «батькові» української конституції М.Сироті. Скульптором створені також пам’ятники пожежникам (біля міської пожчастини) і незабутньому В.Симоненку (у фойє редакції газети «Черкаський край»). А жителі села Благодатне (Золотоніщина) завдячують Івану Васильовичу фундаментальним пам’ятником Матері. Згодом за проектом Фізера біля обласної філармонії з’явиться пам’ятник співачці, Герою України Р.Кириченко. Не зайве нагадати, що митець створив і низку меморіальних дощок, зокрема, народній артистці О.Павловській, народному художнику Д.Нарбуту, народному учителеві О.Захаренку.
Іван Васильович щасливий тим, що має соратників і мистецьких однодумців у колі родини. Адже ж саме з образо­творчістю пов’язали життєві долі син Іван і донька Марія. Обоє набули членства у Національній спілці художників України і вже записали у свій актив персональні виставки. А муза Івана Васильовича, його дружина Євгенія Борисівна, все життя проектувала художнє оздоблення тканин.
Свій некруглий ювілей заслужений художник зустрічає в розквіті творчих сил, сповнений новими планами й задумами. Тож козацького йому здоров’я, хай усе вдається, що задумалося, а на радість шанувальникам його унікального таланту та в ім’я України народжуються нові Фізерові твори!

Григорій ГОЛИШ,
директор наукової бібліотеки
ім.М.Максимовича Черкаського національного
університету ім.Б.Хмельницького, доцент

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Постаті Wed, 20 Jun 2018 09:30:42 +0000
Дитина і мережі: на першому місці — безпека http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/rodina/item/19300-ditina-i-merezhi-na-pershomu-mistsi-—-bezpeka http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/rodina/item/19300-ditina-i-merezhi-na-pershomu-mistsi-—-bezpeka Сучасний світ неможливо уявити без Інтернету. Найпопулярніше захоплення на сьогоднішній день — соціальні мережі. Практично всі молоді люди, діти, їхні батьки і навіть бабусі й дідусі мають свої сторінки в…

ПОРАДИ БАТЬКАМ.

Плюси та мінуси
Не володіти комп’ютерною грамотою в наш час — все одно як у минулому столітті не вміти читати. У сучасному світі Інтернет пропонує безмежні можливості для творчого розвитку. Величезна кількість розвиваючих ігор, навчальних програм, можна отримати відповіді практично на всі запитання, можна спілкуватися з друзями з інших міст і країн та заводити нових за інтересами.
Дитина з раннього віку привчається легко знаходити потрібну інформацію, але…
Надмірне захоплення соціальною мережею несе і певну небезпеку. Віртуальне спілкування іноді замінює реальні взаємини з людьми, воно здатне занурити дитину в ірреальний світ, витіснивши бажання жити звичайним життям.
В Інтернеті існує багато шахраїв, непорядних людей, тому батькам потрібо навчити дитину, як безпечного перебувати в Мережі та віртуально спілкуватися.

Коли починати
Рано чи пізно настає момент, коли ваша дитина просить зареєструвати її в соціальній мережі. Відразу можна привітати батьків: дитина просить допомоги у свого тата або мами. Можливий інший сценарій: ваші знайомі повідомляють вам, що у вашої дитини вже давно є своя сторінка. І ви про це нічого не знаєте.
Якщо ви довго захищали дитину від соціальних мереж, але відчуваєте, що «питання вже назріло» і реєстрація — не просто забаганка, а необхідність, то зробіть це разом з дитиною. Зазвичай уже в початковій школі дитина, яка не має облікового запису в соціальній мережі, починає відчувати себе чужою на цьому святі життя. Якась інформація проходить повз, особливо якщо у класу, спортивної секції або гуртка є свої офіційні групи в соціальних мережах.

Контролюйте
Разом із дитиною сідайте за комп’ютер і допомагайте реєструватися. Не обов’язково читати нудну і довгу лекцію на тему, що можна і чого не можна робити в соціальних мережах. Насправді при створенні сторінки в соціальній мережі ви вже зможете спитати дитину, що вона вже знає про це і які в неї думки щодо цього. І оцінити, як ви виховали свою дитину. І над чим ще варто попрацювати.
Бажано щоб хоча б у одного з батьків була сторінка в цій же соціальній мережі. Тоді ви будете мати уявлення про те, чим дихає ваш син або дочка.
Зверніть увагу на ключові моменти при заповненні анкети. Обговоріть, чому дитині ні за яких обставин не варто вказувати номер свого телефону. Уточніть її думку стосовно того, для чого свій телефон вказують деякі дорослі. Важливо, щоб дитина з вашою допомогою зробила висновок, що це варто робити тільки дорослій людині в разі, якщо це необхідно для її роботи.
Пам’ятайте, що дитина в першу чергу уважно вивчить вашу сторінку. І якщо мама, у якої завантажена тисяча фотографій, і половина з них у купальнику, буде говорити дочці, що фото в шкільній формі цілком достатньо, то дитина, швидше за все, не скористається її порадою.
Налаштуйте дитині профіль так, щоб незнайомі люди не могли писати їй повідомлення і коментувати фотографії.
При завантаженні фотографій у соціальні мережі зверніть увагу на те, які знімки школяр вирішив розмістити. Якщо якісь фотографії, викладені на сторінці, вам не подобаються, прямо скажіть про це. Поясніть дитині, чому ви б на її місці не стали цього робити.
Після того, як дитина подасться у вільне плавання по соціальній мережі, обов’язково спілкуйтеся з нею там, діліться цікавими повідомленнями. Зверніть особливу увагу на тих, хто в друзях вашої дитини та на тих, хто відслідковує (стежить) за її сторінкою. Якщо це однокласники або хлопці з двору, немає причин для хвилювань. Якщо це діти, й особливо дорослі, з якими ваша дитина ніколи й ніде не зустрічалась, відправляйте їх у «чорний список».
Якщо у вас хороший контакт із дитиною, є спільні інтереси й ви цікавитеся її життям, досить буде ненав’язливого контролю за її віртуальним світом.

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Родина Wed, 20 Jun 2018 09:16:56 +0000
Центри зайнятості готові прийняти «субсидіантів» http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/sotszahist/item/19293-tsentri-zaynyatosti-gotovi-priynyati-subsidiantiv http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/sotszahist/item/19293-tsentri-zaynyatosti-gotovi-priynyati-subsidiantiv Щоб одержати з 1 травня субсидію за новими правилами, здорова працездатна людина повинна офіційно працювати або стояти на обліку в центрі зайнятості. Якщо їй і призначать субсидію після того, як…

sud-cherk3ap— Чи очікуєте ви напливу людей, які захочуть зареєструватися на біржі праці? — поцікавились ми у Григорія Дендемарченка, директора Черкаського обласного центру зайнятості.

— Так, і ми готові їх обслужити. Ми їх приймемо у статусі людей, які шукають роботу. Підшукаємо їм і дамо направлення. До речі, відмова від двох направлень змусить зняти їх з обліку. Тому все це розворушить тіньову, нелегальну зайнятість. І такі люди, яких спонукає питання субсидії, до нас уже звертаються. Але їх кількість, думаю, значно збільшиться до осені.

Лариса Соколовська

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Соцзахист Mon, 18 Jun 2018 12:53:42 +0000
Тенденції: закінчила виш, а в душі перукарка http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/osvita/item/19291-tendentsiyi-zakinchila-vish-a-v-dushi-perukarka http://www.kray.ck.ua/suspilstvo/osvita/item/19291-tendentsiyi-zakinchila-vish-a-v-dushi-perukarka Чому, отримавши вищу освіту, учорашній студент не працює за фахом? Чому приходить до центру зайнятості? На біржі праці в області третина — молодь до 35 років, серед усіх шукачів роботи…
— На одній із зустрічей з випускниками черкаського вишу (а в залі було близько 150 учорашніх студентів) я запитала: от ви закінчуєте навчання — а як ви обрали свою професію? — поділилась інформацією з журналістами Алла Баранцова, начальник відділу профорієнтації обласного центру зайнятості. — Підніміть руку, якщо обрали не самі: батьки сказали, що є можливість оплатити цей заклад, або що це територіально доступно, або престижно? Підняли руки 90 відсотків. Коли я почала розпитувати, чи працюватимуть за фахом, виявилось, що тій подобається бути перукаркою, тому — кондитером, звичайні робітничі професії. А закінчили виш. Тож ми хочемо донести і дітям, і батькам, що щастя людини — коли в житті вона займатиметься улюбленою справою.

Проводити профорієнтацію із шкільної лави, щоб у майбутньому діти не потрапити в число тих, кому обрана професія не подобається, або не затребувана на ринку праці — за таку справу узявся обласний центр зайнятості. Програма профорієнтації затверджена Державною службою зайнятості. Включає дні відкритих дверей у навчальних закладах для учнів 8-11 класів, професіографічні екскурсії, профорієнтаційні уроки, брейн-ринги «Ігри професій», квести, КВН, скап-семінари, опитування.

— Цього року ми почали роботу з учнями 8-их класів, — продовжила Алла Баранцова. — Провели соціологічне дослідження: включили до нього 90 відсотків шкіл у містах і селах області, проанкетували близько 9 тисяч учнів 8-их класів. Ми запитували: які ваші наміри по закінченню школи? На що 48 відсотків восьмикласників повідомили, що хочуть вчитися у вишах, 27 — у коледжах, нема конкретних планів у 18 відсотків опитаних, вступити до ПТНЗ хочуть 7 відсотків. Радує, що все-таки діти задумуються над вибором справи життя. Ким же хочуть бути восьмикласники? Побутує думка, що зараз діти обирають ІТ-сферу, юриспруденцію. Але наші діти відповіли так: 12 відсотків мріють стати медиками, 11 — працювати в культурі і мистецтві, за ними йде ІТ-сфера, потім в рівних відсотках — виробництво, сільське господарство, юриспруденція, правоохоронні органи, 8 відсотків — освіта, 7 — спорт, 6— сфера обслуговування, 4 — військова служба, 2 — наукова діяльність. Важливо, що 44 відсотки дітей приваблює у професії можливість самореалізації, 28 відсотків — високий заробіток, 25 — престижність. Цікаво буде, коли проанкетуємо цих же дітей через рік, два, — зауважує Алла Баранцова.

До речі, ініціаторами програми профорієнтації виступили роботодавці. Бо взялися за голови: народ масово їде на заробітки за кордон, треба щось робити. І то починати з молоді.

Лариса СОКОЛОВСЬКА

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Освіта Sat, 16 Jun 2018 10:08:43 +0000