Село — Черкаський край http://www.kray.ck.ua Mon, 17 Dec 2018 15:31:10 +0000 Joomla! 1.5 - Open Source Content Management uk-ua Найбільше платять за паї в Корсунь-Шевченківському й Городищенському районах http://www.kray.ck.ua/selo/item/20063-naybilshe-platyat-za-payi-v-korsun-shevchenkivskomu-y-gorodischenskomu-rayonah http://www.kray.ck.ua/selo/item/20063-naybilshe-platyat-za-payi-v-korsun-shevchenkivskomu-y-gorodischenskomu-rayonah За надані в користування земельні ділянки на території області власники паїв отримали 2 млрд. 122 млн. грн., що становить 80,43% від загальної нарахованої суми. Усього цьогоріч орендарі паїв, відповідно до…

Найвища вартість оренди гектара землі в Корсунь-Шевченківському (4130 грн.), Городищенському (4126 грн.), Золотоніському (4090 грн.), Драбівському (4075 грн.) і Катеринопільському (4034) районах. Найменше платять у Чигиринському (2079 грн.), Монастирищенському (2433 грн.) і Смілянському (2437 грн.) районах.
Середній розмір орендної плати за земельні паї на Черкащині нині становить 3373 грн. за гектар, або 8,24% від нормативної грошової оцінки земель, переданих в оренду. За підсумками минулого року в Черкаській області за гектар орендованої землі в середньому платили 2962 грн., а 2016 року — 2253 грн., повідомили у прес-службі головного управління Держгеокадастру в області.

Фото Василя Марченка

На фото: під час видачі зерна в рахунок орендної плати за земельні паї в ТОВ «Красногірське», що в селі Антипівка Золотоніського району.

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Село Wed, 12 Dec 2018 10:17:03 +0000
Володимир Осадчий: «Нашу землю нам і берегти» http://www.kray.ck.ua/selo/item/20033-volodimir-osadchiy-nashu-zemlyu-nam-i-beregti http://www.kray.ck.ua/selo/item/20033-volodimir-osadchiy-nashu-zemlyu-nam-i-beregti Запитати у жителів Кочубіївки, що є особливого, найкращого у їхньому селі — багато цікавого почуєш. Про нинішній урожай — золоті гори зерна на току, навіть старі механізатори такого не пригадують.…

Польова класика «Базису»
Пропозиція для корифеїв Національної академії агарних наук України: якщо у монографію про шляхи розвитку сільської економіки в умовах сьогодення потрібен конкретний приклад успішного фермерського господарства, що виросло в умовах кризи, без великих капіталовкладень, то найкращою ілюстрацією може стати ФГ «Агрофірма Базис» з Уманщини. Чотири тисячі гектарів угідь, розташовані у трьох сусідніх селах зі спільними межами (оптимальні умови виробництва й управління). Розмір земельного паю 3,13 гектара. Класична польова і кормова сівозміни; зернових на круг вийшло по 80 центнерів з гектара, кукурудзи — 120, цукровий буряк дав 700. Повноцінна тваринницька галузь. Висококваліфікована команда фахівців. Така в загальних рисах виробнича картина «Базису» сьогодні.
Сюди, у Кочубіївку, в радгосп «Уманський» Володимир Осадчий прийшов на початку 1981 року з новеньким дипломом Уманського сільськогосподарського інституту. Радгосп, як казали, в латках з усіх боків. Досвідчені друзі застерігали молодого фахівця: чи варто туди йти, це ж не господарство, а яма. «А я вже як прийшов сюди, то й не виходив», — жартує Володимир Олексійович. Через три роки 13 січня 1984-го 29-річний Володимир Осадчий приступив до обов’язків директора господарства. Чи міг хто передбачити, що ця дата стане віховою не тільки в долі Володимира Осадчого, а й у житті села. На 1990 рік Кочубіївка вже була серед економічно стабільних господарств району. Разом з людьми пережили все — розпаювання майна, поділ землі, економічну кризу, недолугість законодавства, диспропорцію цін на промислову й аграрну продукцію. І нині, пройшовши всі випробування, ФГ «Агрофірма Базис» працює як потужний, вміло налагоджений механізм. Осадчому довірили свої земельні наділи пайовики з трьох сіл: крім Кочубіївки, з приміського Городецького і Вербуватої (село по сусідству з Кочубіївкою, але у Христинівському районі). Має «Базис» свою особливість: тут зберегли основні принципи і навіть форми господарювання. На полях — сівозміна, в організації праці — бригади. Це при тому, що потужні агрохолдинги сьогодні масово перейшли на монокультури. Засівають поля то соняшником, то ріпаком — як ринок диктує.
— Агрохолдинг виснажив поле і полетів нові площі орендувати. А ми повинні про свою землю дбати, бо що внукам залишимо? Оцей принцип — аби сьогодні вхопити більше, а завтра хоч трава не рости — згубний для сільського господарства. Ми зобов’язані думати про майбутнє. Ніхто ще не знайшов надійнішої системи збереження здоров’я землі, як класична сівозміна, — говорить Володимир Осадчий. — І тваринницьку галузь тримаємо не в останню чергу тому, що полям, крім хімії, потрібна органіка. Хоча головне, звичайно, те, що ферми виконують, крім виробничої, і соціальну функцію. Простіше сказати: тваринництво забезпечує постійну роботу для людей і регулярні фінансові надходження за продане молоко, м’ясо — те, що прийнято називати «свіжою копійкою».
На фермі у Кочубіївці чисто і незвичайно тихо — ситі рябі корови поволі жують.
— Відпочивають. Рух почнеться під час доїння, — усміхається головний зоотехнік Володимир Осадченко. — Наші корівки свій графік знають не гірше доярок. По 6,5 тисячі кілограмів від корови ферма вже дала. На кінець року можуть на сім вийти. Але це так собі, середній показник. Є в нас справді класні молочниці. Ось корова Валентинка на сьогодні 8,5 тисячі літрів дала. А улюблениця доярок Кармен справді рекордистка — вже 9,3 тисячі від неї надоїли.
Потужність господарства забезпечує, звичайно, поле. Нинішнього року «Базис» виростив чудову пшеницю; на масивах Журавки (улюблений сорт головного агронома Михайла Долгова) намолотили по 80 центнерів з гектара. Поставила рекорди і зернова кукурудза.
— Це старання і труд наших хлопців, механізаторів, — з особливим теплом у голосі розповідає Михайло Васильович. — Тракторні бригади наші — це сила, потужний корпус. Комбайнери Микола Булеховець, Олег Осадченко, Олексій Чуба, Олександр Ковтуненко, механізатори Валентин Крижанівський Андрій Борійчук, Олександр Жигало, Андрій Дзьобань із Кочубіївки. У Вербуватій: Ігор Галка, Михайло Завальнюк, Сергій Галка, Руслан Коломієць, Видрики Андрій і Роман — батько і син. Роботящі люди, на совість працюють.
«Агрофірма Базис» — одне з небагатьох на Черкащині господарств, яке вирощує цукрові буряки. Ще й які — понад 700 центнерів з гектара нині зібрали. Тільки від цих буряків, виявляється, більше проблем, ніж прибутків. Глибока осінь, давно озимину посіяли, із оранкою на зяб впорались. А на колишніх бурякових масивах досі височіють кагати добірних коренів. У минулі роки кочубіївські буряки контрактував цукрозавод з Миколаївської області. Нині партнери знайшлися ближче — у Гайсині, завод об’єднання «Зоря Поділля». І ці партнери вивозять сировину не кваплячись — за ходом переробки. Вже й морози підступили, і снігом притрусило, а буряки все ще у польових кагатах. Як це позначається на якості сировини, а відтак і на прибутках господарства — пояснювати не треба.

Село, яке сіє хліб і грає у футбол
Того дня у Кочубіївці справляли новосілля: у нові стіни переїхав сільський медпункт. В адміністративному приміщенні виділили три просторі кімнати. Сучасне опалення, водогін, євроремонт — усе згідно з вимогами Національної служби здоров’я. Не кожне село таким медичним закладом похвалиться. Тому що не в кожному селі є Володимир Осадчий, якому клопоти громади — як свої. З ремонтом і обладнанням ФАПу теж «Базис» допоміг.
Про роль особистості в історії суспільства десятки монографій і філософських трактатів написані. На жаль, роль особистості в житті громади серед важких буднів, постійних тривог залишається за колом уваги науковців і письменників. А сліди її дуже вагомі й зримі, в цьому легко переконатися на прикладі Кочубіївки.
Володимир Осадчий, що й казати, господарник від Бога. Але інтереси його не обмежуються аграрним виробництвом. У кабінеті очільника «Базису» ціла колекція спортивних нагород — дипломів, кубків, пам’ятних призів. Адже з юних літ і до сьогодні «наш Олексійович» залишається завзятим спортсменом. І ця характерна риса лідера наклала відбиток на життя громади. Щойно «Агрофірма Базис» економічно зміцніла, чи не перше, що зробив Осадчий, — ініціював будівництво сучасного стадіону в Городецькому. А нинішнього літа відкрили чудове футбольне поле й у Кочубіївці, теж збудоване стараннями «Базису». До слова, торік Кочубіївка здобула статус «Найспортивнішого села Черкащини». Добру славу і цілу скарбничку нагород має футбольна команда «Базис».
У кочубіївській школі кілька років тому добудували ще одне крило. Тут крім  класів — просторий спортивний зал з усім побутовим шлейфом, тренажерними, кабінетами тренерів, навіть з невеличкою трибуною для вболівальників. З ранку і до пізнього вечора тут багатолюдно: крім уроків, постійні тренування, матчі-зустрічі волейболістів, баскетболістів з сусідніх сіл і районів. Словом, спортивне життя кипить. А Володимир Осадчий мріє підняти статус Кочубіївки на нову сходинку: заснувати в селі справжню спортивну школу.
Дуже любить Володимир Олексійович пісню, має хороший голос — тенор м’якого тембру. У його селі один із найкращих на Уманщині хорів, що має статус народного. Осадчий з дружиною Лілією Олексіївною — його постійні учасники. Костюми для самодіяльних артистів, транспорт для поїздок на конкурси, фестивалі — в усьому безвідмовно допомагає «Базис». В оцих поїздках, концертах розкрилась ще одна грань талантів Осадчого: Володимир Олексійович чудово читає гуморески. Так собі спокійно, без тіні усмішки, викладає маленькі шедеври Глазового, Олійника, а слухачі падають від реготу.
Головне ж в іншому: грає у футбол і співає у хорі Володмир Осадчий не для того, щоб завоювати популярність. Просто йому це подобається, йде від душі. А все, що робиться щиро, викликає довіру, об’єднує людей.
«Робота в сільському господарстві — це не просто бізнес. Життя громади — це й наше життя. В селі по-іншому не можна». Така роками і працею утверджена аксіома Володимира Осадчого.

 

Ольга ДАНИЛЕНКО

Ні знімку: Володимир Осадчий на новому стадіоні у Кочубіївці.

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Село Wed, 05 Dec 2018 09:37:50 +0000
Хліб на все життя http://www.kray.ck.ua/selo/item/19953-hlib-na-vse-zhittya http://www.kray.ck.ua/selo/item/19953-hlib-na-vse-zhittya У цьому селі вулиці широкі «наче в столиці» — так жартують (з ноткою гордості) місцеві жителі. В садках чисто, вже прибрали опале листя. У кронах подекуди червоними вогниками поблискують уцілілі…

Споконвіку люди в цьому краї живуть хліборобством. Уже майже два десятиліття аполянські землі обробляє ТОВ «Прометей», яке очолює заслужений працівник сільського господарства України Володимир Мальченко. Хоч у люту засуху, хоч у мокре літо — завжди «Прометей» з хлібом. І нині кукурудза, приміром, виросла наче гай. Люди знають: прибутки ТОВ добром позначаться і на заробітках людей, і на житті села. Торік з допомогою «Прометея» клуб відремонтували, тепер на часі водогін прокласти.
— Робота в аграрному секторі — це не просто бізнес, це спосіб життя, — стверджує Володимир Мальченко. — Діяти за системою «посіяв-обмолотив-вивіз», як практикують мільярдерські агрохолдинги — це експлуатація нашої землі і злочинне спустошення територій. А нам тут жити, і наш обов’язок — берегти землю і село. В нашій Аполянці люди це розуміють і мене особливо радує, що в господарстві працюють цілими династіями.

Ольга ДАНИЛЕНКО

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Село Thu, 15 Nov 2018 10:20:01 +0000
Статистика: на одного черкащанина виробляється вдвічі більше продукції сільського господарства, ніж в середньому по Україні http://www.kray.ck.ua/selo/item/19951-statistika-na-odnogo-cherkaschanina-viroblyaetsya-vdvichi-bilshe-produktsiyi-silskogo-gospodarstva-nizh-v-serednomu-po-ukrayini http://www.kray.ck.ua/selo/item/19951-statistika-na-odnogo-cherkaschanina-viroblyaetsya-vdvichi-bilshe-produktsiyi-silskogo-gospodarstva-nizh-v-serednomu-po-ukrayini По обсягу валової продукції Черкащина займає шосте місце серед регіонів України і виробляє 5% загальнодержавного обсягу. На одного жителя області виробляється валової продукції сільського господарства майже вдвічі більше, ніж в…

Сільськогосподарськими товаровиробниками області станом на 1 листопада п.р. вироблено 3,6 млн.тонн зерна, що на 53% більше обсягу відповідного періоду 2017 року. Це обумовлене зростанням урожайності на 20,8 ц, яка становить 66,1 ц з 1 га.

В усіх категоріях господарств проти відповідного періоду 2017р. збільшилось виробництво ріпаку (на 58%), що обумовлене значним розширенням площ збирання та збільшенням урожайності (на 4,1 ц). Збільшилось також виробництво соняшнику та сої (на 29 та 41%). На зростання виробництва картоплі (на 25%) та овочів (на 13%) вплинуло підвищення їх урожайності. Збільшення обсягу виробництва продукції рослинництва зумовлено сприятливими умовами нинішнього року для вирощування сільськогосподарських культур.

Товаровиробники всіх категорій господарювання області за січень–жовтень п.р. збільшили виробництво м’яса на 4% (вироблено 365 тис.т), яєць – на 2% (558 млн.шт). Виробництво молока становить 418 тис.т, що на 5% менше відповідного періоду 2017 року.

У січні–вересні цьогоріч реалізовано харчових продуктів на 24,1 млрд.грн, що становить 48,1% від усієї реалізованої промислової продукції в області та 8% реалізації харчових продуктів в Україні.

Серед видів продукції за січень–вересень 2018р. вироблено олії соняшникової нерафінованої та її фракцій (крім хімічно модифікованих) – 51,1 тис.т або 1,6% від вироблених в Україні, борошна пшеничного чи пшенично-житнього – 45,9 тис.т (3,8%), курей, курчат (тушок) свіжих чи охолоджених – 28,8 тис.т (15,1%), хліба та виробів хлібобулочних нетривалого зберігання – 16,6 тис.т (2,4%), сиру тертого, порошкового, голубого та іншого неплавленого (крім свіжого сиру, сиру із молочної сироватки та кисломолочного сиру) – 10,7 тис.т (14,8%), масла вершкового жирністю не більше 85% – 6,3 тис.т (7,6%), спредів та сумішей жирових – 5,6 тис.т (23,2%), овочів (крім картоплі), фруктів, горіхів, грибів та частин рослин їстівних інших, приготовлених чи консервованих з додаванням оцту чи оцтової кислоти – 5,3 тис.т (24,0%).

У розвиток сільського господарства підприємствами галузі за І півріччя 2018р. вкладено 1,5 млрд.грн капітальних інвестицій, що становить 40,5% вкладень в області та 5,5% – в сільське господарство по Україні.

У сільське, лісове та рибне господарство залучено 18,2 млн.дол.США прямих інвестицій (акціонерного капіталу), це становить 5,1% від обсягу іноземного капіталу в області та 3,1% у сільське, лісове та рибне господарство України.

Серед країн світу найбільші обсяги прямих інвестицій надійшли з Німеччини, Франції, Кіпру, Словаччини, Бельгії, Нідерландів.

Упродовж 2018р. експортовано жирів та олій тваринного або рослинного походження на 205,3 млн.дол. США, що становить 39,1% загальнообласного експорту, продуктів рослинного походження – на 125,3 млн.дол. (23,9%), готових харчових продуктів – на 91,2 млн.дол. (17,4%). Традиційною для Черкаської області є велика частка експорту зернових культур – 13,6% у загальному обсязі експорту. Найбільшими експортерами сільськогосподарських продуктів є Молдова, Білорусь, Польща, Німеччина, Італія, Індія, Китай.

Про це повідомили в головному управлінні статистики в області

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Село Thu, 15 Nov 2018 10:00:36 +0000
Замість картоплі - батат http://www.kray.ck.ua/selo/item/19884-zamist-kartopli-batat http://www.kray.ck.ua/selo/item/19884-zamist-kartopli-batat Шполяни зайнялися вирощуванням батату, який є замінником картоплі Його вирощуванням займається сім’я Пуховських зі Шполи. Взагалі у них росте багато незвичних рослин.

https://i.ytimg.com/vi/7HgNgKngW-E/maxresdefault.jpgЯк пише "Shpola.in.ua", Таїсія Пуховська розповіла, на чому вибірали саме цю культуру:

“Батат вирощують за допомогою розсади. Для цього плід, що схожий на картоплю, до середини березня пророщують. Коли паростки будуть заввишки 15 см, їх треба зрізати та поставити у склянку з водою. За кілька днів вони пускають корені. Тоді вже можна висаджувати та очікувати врожай. Зазвичай рослини сягають у висоту до 50 см”.

Як пояснила шполянка, батат краще за картоплю тим, що в ньому є важливі для організму елементи: кальцій, калій, фолієва кислота, магній. Багато також вітаміну С. При цьому батат низькокалорійний.

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Село Sun, 28 Oct 2018 18:33:42 +0000
Кукурудзу зібрали й ретельно підготували для зберігання http://www.kray.ck.ua/selo/item/19865-kukurudzu-zibrali-y-retelno-pidgotuvali-dlya-zberigannya http://www.kray.ck.ua/selo/item/19865-kukurudzu-zibrali-y-retelno-pidgotuvali-dlya-zberigannya Площа зернової кукурудзи за останній тиждень-другий істотно зменшилась, бо жнива на плантаціях качанистої набрали таки свого максимуму. Закінчився обмолот соняшника та сої, добігла кінця сівба озимини і з’явилася реальна можливість…

У першій п’ятірці лідерів
Христинівська корпорація «Украгротех» входить до п’ятірки господарств, які першими в районі впорались із жнивами на кукурудзяних ланах. Ясна річ, що в даленіючому минулому тут уже і збирання соняшнику, і сівба озимини. І це при тому, що площі тут не на рівні фермерських господарств і роботи на них було чимало.
— Як керівник сільгосппідприємства маю всі підстави сказати, що наш колектив цієї осені попрацював на славу, що кожен трудівник, кожен механізатор повсякденною працею підтверджував і майстерність, і свою відданість господарству, — ділиться міркуваннями генеральний директор корпорації «Украгротех» Ростислав Омельяновський. — Було всього: і непередбачувані погодні сюрпризи, і зупинки технічні чи технологічні. Але дорожили кожною погожою не лише дниною, а навіть годиною. За це  і вдячний людям, що ми, як мовиться, за погоди дали всьому толк. Тепер маємо право сказати, що осінній комплекс польових робіт виконали в кращі агротехнічні строки, не згаяли  жодної сприятливої днини. Нині всі роботи в полі зводяться до одного — оранка на зяб. Скажу коротко: наші орачі часу не марнують і плуги працюють без перепочинку. Бо прагнемо, щоб до перших осінніх затяжних дощів цю роботу також завершити.
До цих слів Ростислава Сергійовича додам, що йому дійсно-таки є підстава гордитися своїми механізаторами і спеціалістами. Бо в корпорації урожай не на полі, а весь у коморі. А поля, засіяні озимою пшеницею  та озимим ячменем, радують врунистою зеленню дружних сходів. Що ж до оранки, то ще якийсь день-другий і вона в корпорації також буде завершена. Повністю. Скажу й таке: Ростислав Омельяновський і його керівники відділків пішли навіть на те, щоб не форсувати оранку полів, а пустити частину плугів на оранку городів орендодавців. Бо розуміють, що пайовики так само переживають за оранку присадибних ділянок, як вони самі за оранку ланів.  Отож є всі підстави сподіватись, що й городи по селах, де селяни довірили свої земельні паї обробляти корпорації, будуть зорані задовго до появи перших «білих мух».

Очистили і просушили
Цікавлюсь, чи не застануть сьогоднішні дощі гори кукурудзи на токах під відкритим небом.
— Ні, такого у нас немає, — говорить Ростислав Сергійович. — Адже маємо і де зберігати, і де переробляти збіжжя. Скажу відверто: як і всіх виробників зерна нас також непокоїть непередбачуване і безпідставне зниження закупівельних цін на збіжжя. Проте до розпачу це не доводить, бо крім продажу, частину зерна ми використовуємо для потреб тваринницької галузі корпорації. Маємо відділок з виробництва комбікормів, де для потреб нашого молочно-товарного комплексу виготовляємо власні корми.
І тут мені пригадалися слова заступника генерального директора по тваринництву корпорації Надії Стасюк, сказані нею взимку, коли довелося побувати на молочному комплексі в селі Углуватка. Надія Миколаївна — із числа найдосвідченіших і найкомпетентніших зоотехнічних фахівців Христинівщини. Ми знайомі з нею не одне десятиріччя, і, чесно кажучи, мені завжди було цікаво почути її мудру думку. Вона підтвердила, що справді за останні роки копітка племінна робота з молочним стадом дала свої результати, високі породні якості худоби вагомо впливають на продуктивність корів.
— Але таких високих надоїв у нас не було б, якби ми не організували збалансовану годівлю тварин, — підкреслювала тоді не раз Надія Стасюк. — Саме збалансована за вмістом поживних речовин годівля, а не просто вдосталь силосу чи зернофуражу. Тут була, є і залишається незаперечна заслуга нашого комбікормового заводу, який готує комбікорм строго за потрібною рецептурою, окремо для різних вікових і фізіологічних груп тварин. Путній, високопоживний і головне — строго збалансований за всіма параметрами комбікорм — це друга складова, яка гарантує зростання надоїв і високу якість молока.
Додам до цих слів Надії Миколаївни, що молоком із доїльного молочного залу корпорації цікавляться немало переробників. Бо воно не лише якісне та поживне, а й відповідає за своїми параметрами всім вибагливим європейським стандартам.
Колектив невеликий,
але дружний
Я побував у відділку з виробництва комбікормів (комбікормовому заводі) того ж дня, коли тут досушували останню сотню тонн зерна кукурудзи. Тому на повну потужність працювала сушарка, снували автомашини, які перевозили збіжжя, над дворищем панував робочий заводський гул.
— Колектив у нас порівняно невеликий, значно менший, ніж був колись, але працює нормально, бо здружені роботою і тією відповідальністю, яка лежить на всіх нас, — поділилася своєю думкою директор відділку  з виробництва  комбікормів Зінаїда Черчук. —  Майже кожен наш працівник володіє не лише суто своєю спеціальністю, а й кількома іншими. І коли виникає потреба, люди виконують ті обов’язки, які потрібно. Лаборант справляється з обов’язками майстра, бухгалтер — з обов’язками вагаря, і так далі. А що стосується сушіння, то наші оператори виконали його в оптимальних режимах і в стислі терміни. Все зерно — сухе і зберігається за належних умов. Тому ми впевнені, що наш комбікорм буде з добірного зерна і гарної якості, матиме всі як поживні речовини, так і мікроелементи.

Василь МАРЧЕНКО,
фото автора.
Христинівський район

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Село Thu, 25 Oct 2018 07:57:16 +0000
СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» вшанувала АТОвців та афганців. Кожному з них вручено солідну грошову премію http://www.kray.ck.ua/selo/item/19814-stov-zernova-kompaniya-hors-vshanuvala-atovtsiv-ta-afgantsiv-kozhnomu-z-nih-vrucheno-solidnu-groshovu-premiyu http://www.kray.ck.ua/selo/item/19814-stov-zernova-kompaniya-hors-vshanuvala-atovtsiv-ta-afgantsiv-kozhnomu-z-nih-vrucheno-solidnu-groshovu-premiyu Хоча в СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» працює чимало людей, однак серед них колишніх бійців-афганців та АТОвців порівняно небагато. Перших — лише троє. Це старший сержант запасу Анатолій Чеберячко, який токарює…

А ось колишніх бійців-АТОвців більше, — розповідає генеральний директор СТОВ «ЗК «ХОРС» Володимир Гриб. — Це підполковник запасу Віталій Байда та майори запасу Григорій Пальонний і Андрій Кулінський, сержант Вадим Омельченко, молодший сержант Олександр Закусило, рядові Анатолій Горбаченко, Микола Грицай та Анатолій Моцний. Різного віку, різну роботу виконують. Хто охоронець, хто заступник начальника служби, а хто з технікою діло має. Так Олександр Закусило — тракторист, Вадим Омельченко — водій, Микола Грицай та Анатолій Моцний — апаратники обробки зерна.
— У нас працює чотири колишніх воїни і про кожного з них можна сказати лише добрі слова, — поділився директор хлібоприймального підприємства Віктор Дегтяренко. — Бо це — люди дисципліновані, трудяться на совість, вміють працювати в команді.
Напередодні Дня захисника України всіх десятьох колишніх воїнів привітали зі святом Володимир Гриб та Віктор Дегтяренко. Були щирі побажання, святковий обід. А ще кожному афганцю та АТОвцю Володимир Гриб вручив скромний конверт, в якому була не вітальна листівка, а три тисячі гривень.

Василь МАРЧЕНКО

На фото: Володимир Гриб і Віктор Дегтяренко (крайні справа) із воїнами-афганцями та АТОвцями — працівниками СТОВ «ЗК «ХОРС».

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Село Wed, 10 Oct 2018 11:29:22 +0000
Гарбузи в Токарів у пошані http://www.kray.ck.ua/selo/item/19780-garbuzi-v-tokariv-u-poshani http://www.kray.ck.ua/selo/item/19780-garbuzi-v-tokariv-u-poshani Якби у свій час хтось із друзів чи знайомих сказав колишньому воїну-афганцю Олександру Токарю, що він у рідній Дмитрівці буде із розмахом займатись вирощуванням гарбузів, він точно що образився б…

 

Якраз так і трапилося кілька років тому в Олександра Токаря, жителя села Дмитрівка на Золотоніщині. Тоді він вперше глянув іншим поглядом на   звичну для будь-якого селянського городу овочеву культуру — гарбуз. Відтоді і займається Олександр Михайлович гарбузами ґрунтовно і всерйоз, як і звик усе робити в своєму житті.
Почалося все з пригорщі насіння
А поштовхом до вирощування цієї культури стала випадкова зустріч із реалізатором посівного овочевого насіння.
— Беріть насіння гарбузів! Гарний зарубіжний сорт, високоврожайний! Не пожалкуєте — вся ділянка буде встелена гарбузами! — запропонував чоловік Олександру.
— І на скільки ж соток засадити буде цієї жменьки? — поцікавився Токар.
— Соток п’ять засадите! — запевнив реалізатор.
— Та що тих п’ять соток, давай хоч на гектар.
Отак і з’явився того року гарбузовий рай на городі в Токарів. Сорт справді виявився чудовий. Не стільки за смаком плодів чи їх  величиною, скільки за кількістю насіння в гарбузах. Дарма, що вони не крупні й не м’ясисті, зате вщерть заповнені насінням. Та й не дрібним чи плоским, а гарним, добре виповненим. Вродило тоді у Токарів гарбузів так, як ніколи до того. І так, як ні в кого з сусідів. Олександр Михайлович тоді наочно переконався, що, по-перше, реклама — рушій прогресу, а путнє не завжди буває надміру великим чи барвистим.
Вдосконалений комбайн — кращий від зарубіжного
Гарний урожай вимагав відповідного підходу до його збирання. Зрозуміло, що тут різання плодів ножем чи гепання ними об землю та вибирання зернят руками не підходило, бо масштаби не ті. Та, відверто кажучи, Токар і не планував таким методом збирати свій урожай. Він чув, що є спеціальні агрегати, які в народі називають комбайнами і які «молотять» гарбузи. Напитав в окрузі, де є такий «комбайн», і поїхав подивитись на нього. Агрегат виявився з блискучими з нержавіючої сталі барабанами,  гарною фарбою на рамі та щитках і модерними фірмовими знаками, як це й прийнято на імпортній техніці. Олександр Михайлович ретельно його оглянув, поспілкувався з господарем. Той не приховував і свого задоволення, деяких вад імпортного механізму. Вже тоді в голові Олександра Токаря визрів план: треба шукати в Україні виробника, який може змайструвати цей зовсім не складний, навіть сказати точніше — примітивний «комбайн». Але він має бути, хай і не таким блискучим та яскраво фарбованим, як імпортне «чудо», але в дії — кращим від зарубіжного аналога. Недовге шукання увінчалося таки успіхом. Токареве замовлення  взялися виготовити в невеличкому механічному цеху аж в іншій області.
— Щоправда, у нас немає такої дірчастої, мов сито, нержавійки, — розвели руками майстри.
— А мені й не потрібно тоненької нержавійки, — пояснив Токар. — Робіть барабан із звичайного українського металу. І не такого тонкого, як в імпортерів, бо то хоч і блиск та шик, але на один сезон. Беріть сітку із товщиною не менше як три міліметри.
Виконавці з цим погодились. Як і з іншою Олександровою раціоналізаторською пропозицією: всі барабани, а отже й агрегат, — на 10 сантиметрів зробити довші, ніж у заморського дива.
Я перепитав Олександра Михайловича, чи справді так важливі ці 10 сантиметрів?
— Так, і дуже, — пояснив Токар. — Завдяки більшій довжині барабанів краще і повніше відділяється насіння від гарбузового м’якуша, менше шматочків плода потрапляє у насіння. А щодо триміліметрової товщини, то хай барабан і не блищить як зарубіжна нержавійка, зате за кілька сезонів роботи на ньому жодної тріщинки.
Я уважно оглянув агрегат, з якого вже місцями злізла синя фарба, і справді — ніде між отворами не виявилося найменшої тріщинки. Таки міцнішим виявилося звичайне українське залізо, на відміну від зарубіжної блискучої нержавійки.
Є валкоутворювач, сівалка і сушарка
Вже не один рік Олександр Михайлович і його родина займаються вирощуванням гарбузів та продажем насіння з них. Батькові допомагає і син Олександр у вільний від шоферування в одній із фірм час. Допомагає невісточка Женя. Дружина Тетяна Олексіївна через свою недугу доглядає півторарічну внучку Вероніку, коли невісточка порається біля гарбузів. Але маленька Вероніка також намагається допомагати дорослим і вже засвоїла, що гарбузика хоча й не можна підняти, але покотити по землі до купи можна. За останні роки Олександр Михайлович придбав сівалку для сівби гарбузів і зробив валкоутворювач, який згрібає плоди у валок. Довелося зробити й сушарку. Хай і примітивну, не блискучу й без реле та датчиків, але простору, в ній півтонни насіння висихає за 6-7 годин. А гарбузами Токарі засаджують кілька гектарів. Садять два сорти, які гарно себе зарекомендували — «болгарка» та «український багатоплідний». Врожайність цього року — 600-700 кілограмів насіння з кожного гектара. Є до чого і рук докласти, і біля чого потрудитись Олександру Михайловичу та його родині.

Василь Марченко,
Золотоніський район

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Село Wed, 03 Oct 2018 08:53:55 +0000
ТОВ «Зернова компанія «ХОРС»: прагнемо взаємовигідної співпраці http://www.kray.ck.ua/selo/item/19753-tov-zernova-kompaniya-hors-pragnemo-vzaemovigidnoyi-spivpratsi http://www.kray.ck.ua/selo/item/19753-tov-zernova-kompaniya-hors-pragnemo-vzaemovigidnoyi-spivpratsi Осінь завжди була для хлібороба не лише порою великого збігу кількох осінніх робіт, а й тим часом, коли починають підбивати перші підсумки цього року. Коли вже можна сказати, що вдалося…

Комплекс осінніх робіт ширшає
— Осінні польові роботи ведуться в усіх наших трьох відділках на Черкащині, — говорить генеральний директор СТОВ «Зернова компанія «ХОРС» Володимир Гриб. — Безперечно, темпи цих робіт — різні, перебіг їх напряму залежить від погоди. Сприятливу теплу вересневу днину використовували наші механізатори сповна. Сівбу озимини під урожай 2019 року вже провели більш ніж на половині запланованих площ. Там, де засівали перші гектари, вже з’явились сходи — дружні, рівні. Кукурудзу обмолотили на перших 5 відсотках зернової площі. Радує її урожайність, що сягає 101 центнера з гектара. Сподіваємося, що на загал буде не гірший показник, бо почали збирання не з найкращих ділянок і не з високоврожайних гібридів: їхня молотьба ще попереду. Основна ж робота зараз триває на соняшникових плантаціях. Там зосереджено наші головні жниварські сили. Загалом уже обмолочено понад 85 відсотків усіх полів, зайнятих цією важливою технічною культурою. Майже завершено збирання в Смілянському відділку й уся збиральна техніка та автотранспорт перемістилися на соняшникові плантації Катеринопільського відділку. Урожайність кожного хорсівського соняшникового гектара в межах 30-34 центнерів. Думаю, що такою вона залишиться й надалі, змін у бік зниження не хотілося б бачити. Хоча, звичайно, погода може внести свої корективи і щось доплюсувати, а щось — змінусувати. Тут сто разів правий той, хто каже по своїй хліборобській філософії: не той урожай, що стоїть у полі, а той, що лежить у коморі.

12 відсотків — хорсівська плата за оренду паю
Буду відвертим: недавні часи були не зовсім сприятливими для СТОВ «ЗК «ХОРС». Аналізувати й шукати причини цього я не берусь і не ставив собі за мету їх з’ясування. Коротко можна сказати одне: власники й засновники СТОВ зробили з проблемних ситуацій свої як економічні, так і кадрові висновки, вжили цілу низку заходів, щоб надійно закріпити досягнуті успіхи та уникнути вад, якими хибувала їхня внутрігосподарська робота. СТОВ «ЗК «ХОРС» віднедавна очолив молодий та енергійний працівник з досвідом роботи в аграрному секторі сучасного українського виробництва Володимир Гриб. Навіть не надто заглиблюючись у нинішню ситуацію головного соціального сегмента СТОВ, можна сказати, що тут намітились і вже спостерігаються певні результативні зміни.
— «ХОРС» нинішнього року виплачує за оренду земельних часток орендодавцям на рівні 12 відсотків від вартості паю, — ділиться своїми міркуваннями Володимир Вікторович. — Це, на мій погляд, нормальна плата і я обома руками голосую й підтримую цей 12-відсотковий рівень. Я сам родом із села, там, у селі, й нині проживає моя мама Лідія Петрівна. І я знаю реальне життя людей у сучасному селі. А надто — громадян у похилому віці, пенсіонерів, тих, хто вже не може й город із сякою-такою картоплею-цибулею обійти. Для них не те що тисяча, а навіть додаткових півтисячі чи сотня-друга гривень — це вже якийсь додаток до скромної (чи й мізерної) пенсії. Тому наш девіз нині — 12 відсотків за орендований пай. На цьому стоїмо твердо й непорушно. А якщо й будуть які зміни, то хіба що в бік підвищення процентної ставки. І аж ніяк не в бік зменшення відсотка. Звичайно, дехто з наших сусідів, що перед цим намагався переманити наших орендодавців щедрими обіцянками, нині не в захваті від наших 12 відсотків. Бо така орендна плата змушує і їх підтягуватись до цього рівня та виконувати свої обіцянки.
— Що таке 12 відсотків, уже знають наші орендодавці в Ступичному, Киселівці та Кайтанівці, — доповнює керівник земельної служби «ХОРСу» Олександр Лагода. — В Ступичному це до виплати (як кажуть селяни — чистими на руки) 14554 гривні за пай, в Киселівці — 13331 гривню, в Кайтанівці — 8288 гривень. Грошима бере три чверті орендодавців, решта — частково грошима, а частково — натуральною продукцією. А це — зерно пшениці, кукурудзи, борошно, цукор, олія. Між іншим, попит на олію зріс на 50 відсотків. Ми відмовилися видавати насіння соняшнику, бо старенькі не завжди мають силу і змогу завезти його до олійниці в сусіднє село. Людям набагато зручніше брати готовою олією. Тому й посіяли гібриди соняшнику як високоврожайні, так і з високим вмістом олії.

«ХОРС» помилок не повторює
— Раніше було так, що по різних селах був реально різний відсоток плати за оренду, — говорить Олександр Лагода. — Нині жорстке правило — 12 відсотків — діє у всіх селах, де ми орендуємо землю. Відійшла в минуле й хибна практика, коли за оренду паю «ХОРС» розраховувався в кінці року. Нині авансовий розрахунок іде з першого кварталу.
— На сьогодні вже одержали орендну плату майже 60 відсотків загалу орендодавців. Проблем у цьому питанні немає: хто як хоче, чим хоче і коли хоче, так і одержує. Це, вважаю, найкращий агітаційний аргумент на користь співпраці селян із «ХОРСом». Ми, як кажуть селяни, не збираємося наступати на граблі, — підсумував розмову генеральний директор СТОВ Володимир Гриб. — Бо ми за те, що наша співпраця на землі має бути  взаємовигідною для обох сторін, і зручною для орендодавців.

Василь Марченко,
Катеринопільський район

На фото: на соняшниковому полі (справа наліво) генеральний директор Володимир Гриб, комбайнери Олексій Завірюхін, Олександр Мевш, Сергій Маковський та керівник земельної служби СТОВ Олександр Лагода.

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Село Wed, 26 Sep 2018 09:51:45 +0000
Сівба молотьбу підпирає http://www.kray.ck.ua/selo/item/19716-sivba-molotbu-pidpirae http://www.kray.ck.ua/selo/item/19716-sivba-molotbu-pidpirae Хай би як там літо не козирилось, а осінь таки вступає, як мовиться, у свої права. І з кожним днем все владніше і все різкіше демонструє свій наступ на залишки…

Коло польових робіт ширшає
І хоч мовиться, що весняний день рік годує, осінній день із кожним відірваним листком календаря норовить засвідчити, що й він має неабияку вагу, що й ним не гоже нехтувати і згаяти якусь сприятливу осінню годину також гріх.
— Зараз нашим хліборобам додалося до однієї жнивної роботи — маю на увазі молотьбу соняшнику — ще дві роботи. Це сівба озимини та збирання кукурудзи, — говорить генеральний директор СПОП «Відродження» Шполянського району Юрій Ляшенко. — Сівба йде паралельно з жнивуванням на плантаціях соняшнику, але пробуємо молотити і кукурудзу. Зрозуміло, що під особливо пильною увагою лани качанистої із невисоким показником ФАО, тобто — із групи стиглості середньоранніх гібридів. Тут, скажемо відверто, потрібна ретельна оцінка не те, що кожного поля, а навіть певної його частини, особливо якщо є ділянки, які пересікаються балками, ярками, отож, агрономічній службі господарства доводиться зважувати всі ці дрібниці, перш ніж давати команду починати збирання. Бо намолотити гори вологого зерна — не проблема, але для чого ж робити додаткові затрати коштів на сушіння сирого збіжжя в сушарці на зернотоку? І в той же час кожен з нас розуміє, що сьогоднішня сонячна й тепла днина може невдовзі змінитись похмурим днем із мрякою чи дощем. Тому дивимося, зважуємо, міркуємо, йдемо на ризик чи навпаки — намагаємось уникнути його. Така вже хліборобська праця, такі її нюанси й особливості. Бо хотілося б усі роботи виконати не лише в оптимальні строки, не згаявши сприятливої днини, а при найменших супутніх затратах на доведення до толку кожної зібраної тонни збіжжя. Ніхто з хліборобів не ворог сам собі й прагне посіяти озимину в вологу землю, щоб сходи жита чи пшениці були дружними. Це не мої сентенції на тему хліборобства, це та реальність хліборобських турбот, що приходять із вереснем, які знайомі й фермеру, й одноосібнику, й великому сільгосппідприємству.

Соняшник урожаєм радує
Але якщо до кукурудзи у «Відродженні» підходять із позиції вибіркового збирання, то молотьба соняшнику в розпалі.
— Невеликий дощик, що випав у суботню ніч, та хмарність суботньої днини дещо було загальмували роботу на соняшникових полях, але вже в понеділок темпи стали такими ж, які були й раніше, — розповідає головний агроном СПОП Олексій Копитов. — Молотиться гібрид «ЄС-Бема» та інші, що мають подібні до нього характеристики. Вологість зернят 8,3-8,5 відсотка. Працюємо груповим методом, уся збиральна техніка діє компактно, що дозволяє раціональніше використовувати й автотранспорт для перевезення намолоченого з поля на тік.
Цікавлюсь у керівника сільгосппідприємства врожайністю соняшнику.
— Я не прихильник підгонки цифр урожайності, як і не люблю давати оцінку врожаєві, коли він не в коморі, а ще на полі, — відповів Юрій Васильович. — Але що можу сказати — і це підтвердять колеги з інших господарств — так це те, що урожайність соняшнику цьогоріч значно вища минулорічної. Хоча не обійшлося й без деяких своєрідних сюрпризів. Так, на одному з віддалених полів виросли гарні, з великими шапками соняшники. Але, повторюю, поле — віддалене, бджолам було далеко летіти до нього і деяка частина шапок із плюсклими зернятками. А на загал урожайність буде вищою минулорічної. Нас це радує, бо соняшник нам потрібний не лише для продажу переробникам. Для нас він важливий тим, що дає крім олії й свою якісну побічну продукцію — макуху. Остання нам знадобиться в значній кількості для виготовлення збалансованого комбікорму для дійного стада корів. Адже маємо чималу кількість молочного поголів’я, якому потрібна не просто обмішка чи відходи зернофуражу, а повноцінний концентрований корм.

Від жита — до пшениці
Осіння сівба у СПОП «Відродження» почалася з жита. Там, де засівалися перші озимі гони (а це поле біля села Іскрене), вже з’явилися сходи — гарні, рівні, дружні. Посприяли цьому і тепло літа, що залетіло у вересневу днину, й ті невеликі дощі, що завітали напередодні та наприкінці минулого тижня. Як пояснив головний агроном, це сорт «Маніфіко», який перевірявся вже в господарстві й чудово себе зарекомендував. Посіяли до останнього дощу й поле озимого жита поблизу села Скотареве. На ці останні гектари сівби ми й потрапили надвечір.
— А з цієї ділянки жита, де ви були, посівний агрегат вирушив на майбутній пшеничний лан, — повідомив учора Олексій Копитов. — Покладено в грунт насіння сорту «Тесла» на перших сотнях гектарів. Це гарний, високо­врожайний сорт, який чудово показав себе у нас. Звичайно, будемо сіяти й інші сорти. Зараз, наприклад, уже сіється пшениця «Кубус». На сьогоднішній, вівторковий вечір, засіяно головним нашим хлібом уже п’яте поле. Цю роботу виконує своїм посівним агрегатом наш досвідчений механізатор Дмитро Холодний. Захват його сівалки — 11 метрів, щодня він засіває півтори сотні гектарів. Потужний трактор «Джон Дір» агрегатує посівний комплекс так, що претензій до якості роботи немає, бо гарно поєднуються темпи з якістю. Сіємо з внесенням необхідної кількості міндобрив. Тут вже враховується індивідуальна характеристика кожного поля, зокрема й те, який попередник був.

]]>
kray.ck@i.ua (Черкаський край) Село Thu, 20 Sep 2018 08:25:56 +0000